Є поети для епох

19 березня зустрічає свою 85 весну Ліна Василівна Костенко. Видатна українська письменниця, жива легенда, сильна особистість, кредо якої – свобода і правда.

18 березня, напередодні дня народження поетеси, бібліотекар міської центральної бібліотеки Наталія Мирошниченко презентувала її творчість для учнів 10-А, 10-Б класів ЗОШ №3 (кл. керівники Грабовська С.О., Соломченко Г.В.), відкривши двері в дивовижно-яскравий світ видатного українського митця. Учні мали змогу послухати вірші Ліни Костенко у виконанні Богдана Ступки, Ольги Сумської, Остапа Ступки та ін.

Не завжди Україні випадало мати поетів, рівних епохам. Не тільки тим епохам, у які вони жили, а й тим, які грядуть. Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся українка… Цю велику трійцю національних месій продовжила наша сучасниця Ліна Костенко.

«Ми Шевченка славить будем, і ніколи не забудем»

Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу, правдива і щира… Поезія його розлита повсюдно, вона в наших краєвидах і в наших піснях, у глибинних, найзаповітніших помислах кожного, чий дух здатен розвиватись.   

                                                                                                          О.Гончар

Вшанування і піднесення своїх героїв – обов’язок будь-якої нації. Мабуть, немає такої людини в Україні, яка б не знала нашого народного Кобзаря – Тараса Шевченка. Не є винятком і вихованці спеціальної школи-інтернат.

Бібліотекар дитячого відділу центральної універсальної бібліотеки Сатир Н.А.,  3 березня провела поетичні читання «Поезія Шевченка – то муза народної думи». Темою цього заходу стала творча спадщина Великого Кобзаря.

Присутні мали чудову нагоду почути вірші Генія українського народу у виконанні своїх однокласників, послухати пісні покладені на вірші великого Кобзаря, та переглянути художню спадщину, яку залишив нам на згадку про себе. Особливо дітям сподобалось переглядати книжкову викладку «Ми Шевченка славить будем, і ніколи не забудем».

Про те, що зустріч вдалася, можна було переконатися по обличчях учнів, вони сяяли радістю, добром та любов’ю. Чи не в цьому криється сила і велич Шевченківського слова, Шевченко – це набагато більше від того, що вивчають. Шевченко – це те, чим живуть.

Такі зустрічі безперечно потрібні нашим дітям, аби довести всім, що  «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…»